Російський диктатор Володимир Путін ніколи не піде на компроміс щодо України, незалежно від втрат і наслідків для самої Росії. Це змушує США та їхніх союзників кардинально змінювати стратегію.
Як передає "Хвиля", про це пише Кейсі Мішель, журналістка, авторка книги "Американська клептократія" і директорка Програми боротьби з клептократією Фонду прав людини для FP.
Майже чотири роки повномасштабної війни та дванадцять років після початку російської агресії проти України показали: жодна кількість втрат не змусить Путіна відмовитися від його маніакальної мети - підкорити Україну. За цей час Росія зазнала колосальних втрат - загинуло більше військових, ніж у всіх російських війнах разом узятих після Другої світової. Втрати можуть перевищити американські у Другій світовій війні.
За словами авторки, російська економіка котиться до краху, геополітичний вплив Москви тане на очах. Путін безсилий спостерігав, як Азербайджан захопив Нагірний Карабах, знищивши російський вплив на Південному Кавказі. Він не зміг зупинити падіння режиму Асада в Сирії, що означає крах позицій Росії на Близькому Сході. Тепер Кремль змушений дивитися, як США тиснуть на Мадуро у Венесуелі - одного з найстаріших союзників Москви.
Водночас сама Росія перетворюється на молодшого партнера, а можливо й васала набагато потужнішого Китаю. Один аналітик назвав цю війну "стратегічним кошмаром" для Путіна.
Провал переговорів Трампа
Показовим став провал серпневого саміту між Путіним і президентом США Дональдом Трампом на Алясці. Трамп запропонував Кремлю визнати контроль Росії над Кримом, надати Москві контроль над Донбасом та інші поступки. Але Путін відкинув ці пропозиції й почав чергову історичну тираду про нібито "братство" між Росією та Україною. Це розлютило Трампа й зірвало переговори. США навіть скасували плани наступного саміту в Будапешті.
Москва продовжує вимагати усунення "первинних причин" війни, під якими Путін розуміє не конкретні територіальні поступки чи статус України в НАТО, а сам факт, що Україна як "частина російського світу" обрала Захід. У розумінні Путіна це неприйнятно.
Одержимість, що знищує імперію
Путінські переконання щодо України не нові - він десятиліттями вважає, що Україна є "заблукалою піщинкою", яка за правом належить Росії. Але головна різниця в тому, що навіть після всіх катастрофічних наслідків російський диктатор не відступив від своїх максималістських планів.
Авторка порівнює його поведінку не з упевненим світовим лідером, а з одержимим Голлумом, готовим на все заради своєї "коштовності" - незалежно від того, скільки це коштуватиме Росії.
Нова стратегія Заходу: стримування
Пенсіонерам дозволили прибрати до 5 років стажу: як це збільшить виплати
Зарплата більше 200 тисяч та бронь: кому в Україні готові стільки платити
Авто чи квартиру відберуть: українцям готують комунальну пастку
ПриватБанк закликав клієнтів терміново змінити картки: інакше втратите гроші
Усвідомлення того, що для Путіна немає "шляху відступу", змушує Захід змінювати підхід. Оскільки переконати російського диктатора неможливо, США та їхні союзники мають відмовитися від ідеї, що існує певна "критична маса" втрат, яка змусить його здатися.
Захід повинен застосувати стратегію стримування - так само, як колись американський дипломат Джордж Кеннан бачив у Радянському Союзі невблаганного ворога. Путін - це лідер, якого неможливо задовольнити й який ніколи не відмовиться від мрії захопити Україну, скільки б росіян не загинуло і якою б не була економічна катастрофа.
Що це означає на практиці
По-перше, визнання того, що Росія залишатиметься непримиренно ворожою до України й Заходу, поки Путін при владі. По-друге, Захід має продовжувати "виснажувати" Росію, завдаючи їй максимальних втрат - як усередині країни, так і на міжнародній арені.
Це означає продовження тиску на російську економіку: від конфіскації заморожених російських активів у Європі до розширення вторинних санкцій проти Китаю, ОАЕ та інших країн, які допомагають російській військовій машині.
Також необхідно чинити тиск на союзників Росії - від Придністров’я до Білорусі, роблячи все для ослаблення таких лідерів, як Лукашенко, та підтримки проєвропейських політиків, зокрема президентки Молдови Майї Санду.
Крім того, варто заохочувати внутрішню нестабільність у самій Росії. Як фашистські режими в Португалії та Іспанії були повалені внутрішніми силами - частково через військові провали за кордоном - так і правління Путіна має завершитися під тиском ізсередини.
Путін не зупиниться
Жоден із цих кроків не змусить Путіна відмовитися від переконання, що він зрештою переможе в Україні. Він продовжуватиме переконувати себе, що перемога близька: Захід зрештою похитнеться, Україна впаде, а перебіг подій зміниться. Він ніколи не відмовиться від ідеї виграти тривалу війну в Україні - навіть якщо це означатиме ризик для економічного здоров’я Росії або навіть її територіальної цілісності.
З цією реальністю доведеться змиритися. Настав час покласти край ідеї, що Путіна можна переконати, і визнати: його просто треба "пережити". Така зміна стратегії не лише відображає реалії на землі та в Кремлі, але й допоможе прискорити остаточну перемогу України та майбутню демократичну Росію.
"Це коштуватиме дедалі більше - але воно того варте", - підсумувала журналістка.
Раніше повідомлялося, чому імперські мрії Путіна приречені на провал.
