Російські підрозділи за останній рік створили комплексну систему протидронової оборони, спрямовану на виявлення й знищення українських розвідувальних БПЛА. За оцінкою фахівців, ключовим елементом цієї системи стала мережа протидронових радіолокаційних станцій — не стільки зенітні дрони, скільки РЛС, які перш за все «бачать» ціль перед тим, як по ній відкриють вогонь.
В інтерв’ю Defense Express експерт Сергій "Флеш" Бескрестнов зазначив, що росіяни фактично адаптували та масштабували підходи, які у Збройних Силах України почали з’являтися навесні–влітку 2024 року. На реалізацію власної версії системи їм знадобився майже рік, але завдяки більшим ресурсам ворог зміг розгорнути її в ширшому обсязі.
Головний спостережний елемент — російська РЛС під назвою СКВП ("Система контроля воздушного пространства"). СКВП — компактний модуль з нерухомою фазованою антеною розміром приблизно 1,2×1 метр і кутом огляду близько 90°. Вона працює у S-діапазоні (переважно в інтервалі 2700–3100 МГц) і встановлюється на відстані 5–7 км від передової, часто у посадках або низинах — там, де її легше замаскувати та складніше виявити візуально або тепловізійно.
За словами Бескрестнова, СКВП може виявляти безпілотники на дальності до 20 км — і саме на такі координати беруть на навід оператори зенітних дронів, розташованих зазвичай у 2–5 км від РЛС. Окрім СКВП, у системі зустрічаються й інші російські РЛС — "Радуга", "Репейник" — які разом формують мережу контррозвідки повітряного простору.
Пошук і нейтралізація цих станцій — складна задача. Через невеликі габарити, відсутність рухомих частин і низьку тепловидимість СКВП важко виявити наземними засобами РЕБ або за допомогою тепловізора. Супутники радіотехнічної розвідки здатні виявити лише район випромінювання, після чого розвідникам доводиться виконувати візуальний пошук дроном — завдання, ускладнене замаскуванням у низинах.
Ефективний пошук часто спирається на "побічні" ознаки — джерело живлення (станція потребує близько 1 кВт), рухи особового складу та інші індикатори активності. Саме на ці маркери, кажуть фахівці, слід орієнтуватись у тактичній розвідці.
Існують і ідеї створення дронів із пасивною радіолокаційною головкою самонаведення — за принципом AGM-88 HARM чи ізраїльських Harpy/Harop — але на сьогодні їхня практична ефективність щодо мініатюрних протидронових РЛС викликає сумніви. Такі системи були розроблені для ураження потужних оглядових радарів і в бойових випробуваннях показували найкращий результат у відкритому, рівнинному рельєфі — не в складному ландшафті з прихованими мікро-РЛС.
Наслідки успішного розгортання протидронових РЛС противника для ЗСУ можуть бути критичними. Без розвідувальних дронів українські системи високоточних ударів, такі як HIMARS, стають значно менш ефективними. Якщо українські БПЛА систематично виведуть з ладу, це значно звузить обсяг оперативної інформації про переміщення й концентрацію сил ворога — навіть у його ближньому тилу — і знизить ефективність HIMARS та інших систем високоточних ударів, які залежать від актуальних координат цілей.
Експерт наголошує: задача розробки робочих контрзаходів щодо виявлення та знищення ворожих протидронових РЛС має отримати високий пріоритет. Простого, універсального рішення наразі не існує — потрібні спеціалізовані технічні та тактичні підходи, що поєднуватимуть радіоелектронну розвідку, супутниковий моніторинг та візуальну виявлювальну роботу дронів.
Також нагадаємо про адаптацію структур НАТО до нових реалій.
