Європейські обіцянки Україні дедалі більше перетворюються на риторику без реального змісту. Як повідомляє The Telegraph, чергове засідання так званої "Коаліції охочих" завершилося гучними заявами, але без конкретних рішень, здатних змінити перебіг війни.
Президент Франції Еммануель Макрон запропонував створити "сили стримування в Україні", однак ця ідея виглядає нежиттєздатною, адже російський диктатор Володимир Путін неодноразово наголошував, що будь-яка поява військових НАТО на українській території є для Кремля неприйнятною. Саме страх перед зближенням Києва з Альянсом Путін робив головним виправданням повномасштабного вторгнення.
Фактично, замість реальних дій Україна отримала черговий "жест солідарності". Володимир Зеленський провів у кулуарах чимало зустрічей і рукостискань із європейськими лідерами, однак підсумковий результат виявився передбачуваним. Європейські уряди воліють говорити про підтримку, але уникають будь-яких кроків, які могли б викликати різку реакцію Кремля.
Обурення українців зрозуміле. Західна військова допомога справді дала змогу стримати чисельно більшу армію Росії, проте вже понад три з половиною роки війна супроводжується постійними затримками, нестачею зброї та небажанням союзників виконати обіцянку "надавати все необхідне стільки, скільки буде потрібно". Ще у 2014 році, після анексії Криму, канцлерка Німеччини Ангела Меркель заявляла, що "кордони Європи залишаться непорушними", але вже за рік Берлін уклав багатомільярдну угоду щодо "Північного потоку-2", посиливши енергетичну залежність від Москви.
Така суперечність між словами і діями робить європейські погрози для Кремля порожнім звуком. Навіть після несподівано швидкої реакції Заходу у перші місяці вторгнення, подальші дискусії щодо постачання танків Leopard-2 чи літаків F-16 вкотре засвідчили: союзники готові допомагати Україні лише в межах, які не втягнуть їх у пряме протистояння з Росією. «Уникнути прямої війни з Росією – абсолютний пріоритет», визнавав ще 2021 року тодішній голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі.
Схожа ситуація й із "миротворцями" Макрона. Більшість французів, за опитуваннями, виступають проти відправки військ в Україну, а без готовності реально воювати будь-яка "сила стримування" перетворюється на фікцію. Формулювання підсумкових документів коаліції лише підтверджують обережність: країни згодні "надіслати війська або надати ресурси для підтримки повітряних чи морських операцій". Вирішальним тут є слово "або". Скільки держав справді готові відправити своїх солдатів у зону ризику – питання відкрите.
Найбільш промовистим моментом зустрічі стала навіть не риторика, а мовчання. З порядку денного зникла тема членства України в НАТО – ключова вимога Кремля фактично виконана. А слова Урсули фон дер Ляєн про те, що Україна має стати "сталевим дикобразом", означають, що Київ і надалі залишатиметься сам на сам із російською агресією, тоді як союзники обмежаться дистанційною підтримкою.
Також нагадаємо, США припинять фінансування програм безпеки для європейських країн біля кордону з РФ.
