Сімейні допомоги відіграють ключову роль у боротьбі з дитячою бідністю в Європі, однак державні витрати на одну особу суттєво відрізняються між країнами.

За даними Євростату, розрив між найвищими та найнижчими показниками сягає майже 80 разів, пише Euronews.

У 2022 році країни ЄС витрачали на сімейні допомоги в середньому 830 євро на особу, що на 47% більше порівняно з 2012 роком, коли цей показник становив 566 євро. Однак між окремими державами спостерігаються кардинальні відмінності.

За даними Євростату, витрати на сімейні допомоги на особу в ЄС у 2022 році варіювалися від 211 євро в Болгарії до 3789 євро в Люксембурзі. Якщо включити країни-кандидати та держави Європейської асоціації вільної торгівлі, то найнижчий рівень допомог становить лише 48 євро в Албанії, за якою йдуть Туреччина (57 євро) та Боснія і Герцеговина (59 євро).

Загалом сімейні допомоги найвищі в Північній та Західній Європі і найнижчі в Південній та Східній. За Люксембургом у рейтингу йдуть скандинавські країни: Норвегія (2277 євро), Данія (1878 євро), Ісландія (1874 євро), Швеція (1449 євро) та Фінляндія (1440 євро).

"Скандинавські країни та Франція залишаються одними з найвищих за загальними витратами на сімейні допомоги, хоча їхній підхід більшою мірою спирається на натуральні послуги, такі як догляд за дітьми", – пояснила професор Анн Дагерр з Бристольського університету.

За останні 10 років найбільше зростання сімейних допомог продемонстрували країни Центральної та Східної Європи. Рекордний приріст на 320% показала Польща, за нею йдуть Латвія (245%), Румунія (227%) та Литва (198%).

Професор Дагерр зазначила, що найпомітніше зростання спостерігається в країнах Центральної та Східної Європи, особливо в Угорщині та Польщі: "У цих країнах зростання значною мірою зумовлене виборчою пронаталістською політикою, спрямованою на підвищення народжуваності та підтримку традиційних моделей сім'ї".

Серед 32 країн сімейні допомоги на особу зменшилися лише в двох державах – Норвегії (на 5%) та на Кіпрі (на 18%), що частково може бути пов'язано з коливаннями обмінного курсу.

Експерти застерігають, що порівняння між країнами має бути обережним, оскільки різні держави по-різному класифікують допомоги, а за ними стоять різноманітні політичні міркування – від підтримки батьків до допомоги безпосередньо дітям.