Російський диктатор Володимир Путін обіцяє президенту США Дональду Трампу $12 трильйонів. Аналітики пояснили, чим насправді закінчиться "угода століття".
Як передає "Хвиля", про це пише The Economist.
Протягом останнього року паралельно з переговорами про мир в Україні тривають інші - таємні - переговори про бізнес. Президент України Володимир Зеленський, посилаючись на дані української розвідки, заявив: Росія пообіцяла США угоди на $12 трильйонів в обмін на зняття санкцій. Одне з обізнаних джерел стверджує, що відповідний пакет уже фактично узгоджений. У Європі наростають побоювання, що Дональд Трамп може змусити Україну піти на болючі поступки - заради гонитви за міфічним золотом.
Як Кремль "продає" угоду Трампу
За даними видання, ще до зустрічі Путіна з Трампом у російській Раді безпеки було підготовлено спеціальний документ - інструкцію про те, як піднести американському президенту "Найбільшу угоду". Переговорний процес веде Кирило Дмитрієв, голова російського державного інвестиційного фонду: тільки зі спецпосланцем Трампа Стівом Віткоффом він зустрічався щонайменше дев'ять разів, починаючи з квітня минулого року. Люди, близькі до родини Трампа, обговорюють можливість придбання часток у російських енергетичних активах.
Серед пропозицій, які Москва кладе на стіл, - арктичні нафта і газ, рідкісноземельні шахти, дата-центр на ядерній енергії та навіть тунель під Беринговою протокою. Крім того, як стало відомо виданню, Путін під час зустрічі з Трампом запропонував повернути активи ExxonMobil вартістю близько $5 млрд, вилучені Росією у 2022 році.
Що реально на кону
Цифра в $12 трильйонів - це приблизно шість річних ВВП Росії - явна гіпербола, розрахована на те, щоб вразити Трампа. Аналітики, які опитали десятки колишніх чиновників, розвідників, нафтових топ-менеджерів та корпоративних інсайдерів, дійшли невтішного для Білого дому висновку: реальний розмір доступних багатств - нікчемна частка від обіцяного.
Теоретично потенціал справді великий. Західний Сибір може приховувати до 12 млрд барелів нафти і газу, а Арктика - майже 50 млрд барелів, освоєння яких теоретично можливе починаючи з 2030-х років. Флагманський проект Роснафти "Восток Ойл" оцінюється в $160 млрд і обіцяє видобуток до 2 млн барелів на добу. Арктика також багата на рідкісноземельні метали: за оцінками, 29 млн тонн - це 74 роки світового видобутку.
Чому це пастка
Однак реальність куди прозаїчніша. Західні країни ввели проти Росії майже 23000 санкцій - і більшість із них Трамп самостійно зняти не в змозі. Європа категорично проти пом'якшення обмежень. Історичний приклад Ірану красномовний: навіть після часткового зняття санкцій у 2016 році більшість західних компаній так і не повернулися до країни.
Найсерйозніша проблема - діловий клімат у Росії. Ще до війни іноземні компанії постійно ризикували зіткнутися з політично вмотивованим переслідуванням. Зараз ситуація стала ще гіршою: податкові органи діють хижацьки, суди корумповані, контракти не варті паперу, на якому написані. Місцева компанія, яка викупила франшизу McDonald's, вже дала зрозуміти, що вимагатиме доплати, перш ніж розглядати прохання про повернення прав.
Не менш серйозною є загроза відновлення війни. Мирна угода, що залишає Україну беззахисною, практично гарантує нове російське вторгнення - а отже, негайне відновлення санкцій. Капіталовкладення західних компаній знову опиняться замороженими або конфіскованими.
Нацбанк вилучає з обігу популярні банкноти: які купюри зникнуть
Україна розкололася: названо регіони, де енергосистема фактично впала
Порожні квартири та будинки українців віддадуть переселенцям: торкнеться трьох областей
Вбиває батарею та екран: що необхідно негайно прибрати зі свого смартфона
Китай уже попереду
Поки Вашингтон веде переговори, Пекін планомірно заповнює утворений вакуум. У 2024 році частка Китаю в російському товарному імпорті досягла 57% - проти 23% до війни. 30% російської торгівлі тепер номіновано в юанях. Ніші, покинуті європейськими та американськими брендами, зайняті китайськими конкурентами. Москва, у свою чергу, наповнена "паралельним" імпортом західних товарів - через Китай та країни Перської затоки, - що робить повернення американських компаній ще менш вигідним.
Підсумок: реальні цифри проти кремлівських обіцянок
Навіть за найоптимістичнішого сценарію - якщо торгівля з Росією повернеться до рівня 2021 року і американські компанії займуть половину ринку - йдеться про річні обороти (не прибутки) приблизно у $340 млрд. Стійко підтримувати такий потік протягом десятиліть, необхідних для того, щоб сумарно наблизитися до $12 трлн, нереально.
Персонально наближені до Білого дому можуть урвати для себе ласі шматки - місця в радах директорів російських компаній, доходи від трубопроводів та нерухомості. Але для решти Америки Росія не стане Ельдорадо. Зате пожвавлення її економіки створить умови для наступної війни, а Китай отримає ще зручнішого союзника.
Аналітики резюмують: будь-який президент, що діє в інтересах США, зобов'язаний дивитися на пропозицію Путіна з холодним скептицизмом - і відмовитися.
Раніше Bloomberg розкрив справжню мету "мирних" переговорів Путіна.
