Росія ризикує втратити доступ до одного з найбільших у світі родовищ літію. Нова адміністрація Болівії на чолі з президентом Родріго Пасом ініціювала перегляд контракту з російською Uranium One Group (структура "Росатома"), що ставить під удар амбіції Москви стати ключовим гравцем на ринку металів майбутнього.

За даними Служби зовнішньої розвідки України, під загрозою опинилася угода від 11 вересня 2024 року. Вона передбачала будівництво промислового гіганта з виробництва карбонату літію на солончаку Салар-де-Уюні. Це родовище — "святий грааль" енергетики: тут зосереджено близько 11,2 млн тонн літію, що становить майже 38% світових запасів.

Ключовою проблемою для Кремля стала зміна політичного курсу Болівії. Контракт був продуктом домовленостей попереднього президента Луїса Арсе. Новий лідер Р. Пас хоч і не заявляє про різкий розрив із Москвою, проте взяв курс на "прозорість" та відновлення тісної співпраці зі США.

Ситуацію для росіян ускладнює той факт, що угода досі не ратифікована парламентом. Без цього юридичного кроку багатомільярдний проєкт залишається лише "паперовим наміром", який нова влада може легко скасувати або змінити до невпізнаваності.

Крім великої політики, проти "Росатома" виступив і регіональний чинник. Влада департаменту Потосі та місцеві громади висунули низку жорстких вимог: збільшення частки прибутку в місцеві бюджети; повноцінна оцінка впливу на довкілля, оскільки технології видобутку РФ викликають сумніви у фахівців; вимога ухвалити окремий закон про літій, який фактично може заблокувати преференції для російських компаній.

Що втрачає Росія?

Для РФ витіснення з Болівії — це не просто втрата грошей, а стратегічна поразка. У світі, де літій є "новою нафтою" для електромобілів та систем зберігання енергії, доступ до Салар-де-Уюні мав стати для Москви інструментом глобального впливу.

Натомість Болівія отримує простір для маневру. Затягуючи ратифікацію російського контракту, Ла-Пас надсилає сигнал Заходу про готовність до нових партнерств. Якщо "Росатом" остаточно виштовхнуть із ринку, це стане черговим прикладом того, як токсичність російського капіталу руйнує довгострокові стратегічні проєкти РФ у Латинській Америці.