Переговори щодо завершення війни в Україні поновлюються в Женеві, проте ситуація навколо них стала ще заплутанішою, ніж тиждень тому. Незважаючи на певні ознаки зближення позицій на початку року, останній тиждень додав цілу серію ускладнень - і з боку України, і з боку Росії.
Як передає "Хвиля", про це пише The Economist.
На початку 2025 року обидві сторони, здавалося, поступово рухалися назустріч одна одній. Паризька зустріч залишила у представників Києва відчуття, що американські перемовники - Стів Віткофф та Джаред Кушнер - нарешті почали прислухатися до інтересів України. Обговорювалися контури двосторонніх домовленостей з безпеки - серйозніших, ніж очікувалося. В обох делегаціях з'явилися більш прагматичні представники: особливо виділявся колишній керівник воєнної розвідки Кирило Буданов, який фактично очолив українську делегацію. Джерело, близьке до переговорного процесу, оцінювало шанси на прорив як "50 на 50".
Тиждень, який охолодив оптимістів
Однак минулий тиждень поставив ці надії під сумнів. Стаття у Financial Times - про нібито американський тиск з метою проведення "швидких і брудних" виборів в Україні - наробила галасу в Києві. Щоправда, як з'ясувалося, саме ці вибори лобіює команда самого Зеленського, а не Вашингтон. До того ж жодної конкретної угоди, яку можна було б виносити на суд виборців, поки немає - як немає і домовленості про послідовність кроків. Але навіть цього виявилося достатньо, щоб загальмувати переговорний імпульс.
Ще болючішим став крок Москви: Кремль несподівано повернув на посаду голови своєї делегації Володимира Мединського - одіозного демагога, відомого своїм захопленням історичними фантазіями. Обидві події вказують на те, що в обох таборах діють ті, хто не зацікавлений у досягненні миру.
Структурні проблеми: Путін тримає вето
Навіть без цих ускладнень сторони залишаються далеко від реальної угоди. Американська переговорна модель - не єдиний процес, а кілька паралельних треків - фактично дає Росії можливість самостійно контролювати темп і напрямок. Путін володіє правом вето на американсько-українську безпекову угоду - достатньо просто не погоджуватися на перемир'я.
Невирішеним залишається і територіальне питання. Війна Росії ніколи не була суто про землю - в її основі лежить прагнення підпорядкувати зовнішньополітичну незалежність України. Саме тому для Києва принципово важливі гарантії безпеки та перспектива членства в ЄС. Тим не менш, вимога Москви про відхід українських військ з укріплених позицій на Донбасі перетворилася на символічний камінь спотикання.
Американська сторона запропонувала компроміс: створення демілітаризованої "вільної економічної зони", можливо під управлінням так званої "Ради миру" Трампа. Ця ідея влаштовує американського президента - але навряд чи пройде через американське законодавство, особливо якщо вимагатиме де-факто визнання окупованих територій. Неясно, чи усвідомлює це головний перемовник Віткофф.
Різні погляди всередині української делегації
Відцентрові сили існують і всередині самої команди Києва. Одне крило, зосереджене навколо Буданова, вважає, що Україні вигідна швидка угода за американського посередництва - і що вікно можливостей може скоро зачинитися. Інше крило - яке, за даними джерел, як і раніше, перебуває під впливом скандально відомого колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака, звільненого через корупційний скандал, - налаштоване значно скептичніше. Зеленський, судячи з усього, балансує між ними, дотримуючись і власного бачення ситуації.
Час працює на Україну - чи проти неї?
Foreign Affairs: Війна на виснаження України
Скільки коштує 2 група інвалідності та які пільги вона дає
Порожні квартири та будинки українців віддадуть переселенцям: торкнеться трьох областей
Літо 2026 починається у травні: Wizz Air запускає нові напрямки з Румунії
Питання про те, чи вигідна Україні швидка угода, залишається відкритим. Ризики є в обох напрямках. Путін явно не та людина, чиє слово можна покласти в основу договору. Частина аналітиків переконана, що стратегічне становище України з часом може покращитися - завдяки реформам в армії та наростаючому демографічному й економічному тиску на Росію. Такої позиції дотримується і Європа - щоправда, керуючись насамперед власними інтересами: виграти час для нарощування власного оборонного виробництва.
Але Україна практично не має права на помилку. Поки проблеми Росії - теоретичні та розмиті у часі, Україна вже зараз переживає кризу: не вистачає людей на фронті, бізнес та побут - під постійними блекаутами.
Ідеальний сценарій для Києва - довгострокова угода із залізобетонними американськими гарантіями безпеки. Але для цього потрібно реально тиснути на Росію, а не тільки на Україну. А ось свідчень того, що Вашингтон готовий це робити, поки явно недостатньо.
Раніше у Путіна назвали головну мету на перемовинах.
