Адміністрація Трампа та Україна досягли "спільного розуміння основних умов угоди" за результатами переговорів в Абу-Дабі, однак ключовою перешкодою залишається вимога відведення українських військ з підконтрольних частин Донеччини, включно з Покровськом.
Про це повідомляє The Atlantic з посиланням на учасників переговорного процесу. Автор публікації Саймон Шустер описує ситуацію, як глухий кут у переговорах.
Початковий 28-пунктний план, який Білий дім представив Україні 19 листопада, було скорочено до 19 пунктів під час переговорів у Женеві. Американський чиновник заявив виданню: "Українці погодились на мирну угоду. Залишилось узгодити деякі дрібні деталі, але вони погодились".
Однак одна з цих "дрібних деталей" може стати політично фатальною для Зеленського. За словами близького радника українського президента, "якщо він віддасть хоча б один квадратний кілометр — це стане головним питанням на будь-яких виборах. Кожен опонент буде бити його цим, поки він не зламається".
Як Кремль написав план для Вашингтона
The Atlantic детально описує механізм появи 28-пунктного плану. Після того як США запровадили санкції проти "Лукойлу" та "Роснєфті" 21 жовтня, Кремль направив до США свого емісара Кирила Дмитрієва — випускника Гарварду та Goldman Sachs. Дмитрієв провів вечерю зі спецпосланцем Стівом Віткоффом у готелі в Маямі, на яку також прийшов Джаред Кушнер, зять Трампа. Наступного дня переговори продовжились вдома у Віткоффа.
За кілька днів Дмитрієв доповів своєму керівнику в Кремлі Юрію Ушакову. Згідно з транскриптом, опублікованим Bloomberg, Ушаков наполіг на "максимальних" вимогах, додавши: "Інакше який сенс". Дмитрієв погодився, запевнивши, що його контакти в Білому домі, ймовірно, приймуть усе, що отримають: "Нехай зроблять це ніби своїм. Думаю, вони не візьмуть нашу версію повністю, але максимально близько до неї".
Цей документ, за даними The Atlantic, і став основою для 28-пунктного плану.
"Трамп як флюгер"
Видання фіксує різкі коливання позиції Трампа щодо України залежно від його оточення. Близький радник Зеленського описав це так: "Трамп як флюгер. Хто сьогодні дме йому у вухо — в той бік він і повертається. Якщо він з Венсом і Віткоффом — це інший Трамп".
За даними The Atlantic, віцепрезидент Джей Ді Венс "зациклений на укладенні угоди будь-якою ціною" і особливо прагне завершити це до проміжних виборів. Натомість держсекретар Марко Рубіо займає жорсткішу позицію. Саме Рубіо порадив Трампу не їхати на саміт з Путіним у Будапешт після телефонної розмови з Лавровим, під час якої той озвучив надмірні вимоги Кремля.
Вересневий перелом
The Atlantic розкриває деталі зустрічі Трампа і Зеленського на полях Генасамблеї ООН у вересні. Зеленський дістав карту і вказав на Донеччину, стверджуючи, що українські сили ось-ось оточать велике угруповання російських військ біля Покровська. Презентація справила враження: менш ніж за годину Трамп написав у Truth Social, що Україна може "повернути свою країну в первісному вигляді і, хто знає, можливо, навіть піти далі".
Arty Green: "Путину пора фіксувати прибуток": чому Росія поспішає закінчити війну
Українці зможуть купувати молочні продукти на третину дешевше
Виплату субсидії припинять: у ПФУ назвали грубу помилку отримувачів
Туалетний папір більше не актуальний: чим його замінюють у ЄС і чому це варто зробити українцям
Однак до середини жовтня настрій змінився. Обіцяне оточення росіян не відбулось. На зустрічі в Овальному кабінеті 17 жовтня Трамп вже не виявляв інтересу до карт Зеленського.
Українська стратегія
Попри тиск, українська сторона виробила чітке правило дипломатії: "Ніколи не дозволяти Трампу бачити Київ як перешкоду для миру". Радник Зеленського заявив The Atlantic: "Ми поїдемо куди завгодно. Тристоронні, двосторонні переговори, будь-які пропозиції припинення вогню замість капітуляції — ми приймемо".
Водночас український чиновник, відповідальний за удари по російських НПЗ, окреслив альтернативну теорію перемоги: "Ми не можемо перемогти їх на лінії фронту. Це правда. Але ми можемо перемогти їх іншими способами. У них 40 нафтопереробних заводів по країні. Ми знаємо, де вони. Один за одним ми можемо вимкнути їм світло".
Європейські підозри
Деякі положення 28-пунктного плану викликали підозри у європейських союзників України. План передбачав інвестування $100 млрд у "керовані США зусилля з відбудови України", половина прибутків від яких ішла б Сполученим Штатам. Також передбачалось створення "окремого американсько-російського інвестиційного механізму для спільних проєктів".
Високопоставлений європейський дипломат охарактеризував ці положення як "ковбасу перед американським носом".
Корупційний скандал як каталізатор
За даними The Atlantic, на рішення прискорити тиск на Україну вплинув корупційний скандал, оголошений 10 листопада — "одна з найбільших антикорупційних справ в історії країни". Хоча Зеленський не був причетний, Венс та інші в Білому домі вважали, що це залишить українців "не в позиції чинити опір мирній угоді". Візит міністра армії США Дена Дрісколла до Києва було перенесено з грудня на 19 листопада.
Після переговорів із Зеленським Дрісколл провів брифінг для європейських дипломатів у резиденції американського посла. Коли один з дипломатів запитав, чому США так різко змінили курс, відповідь була: інші методи не спрацювали, а подальші затримки коштуватимуть Україні більше життів і території.
Аналітик Юрій Романенко у розгорнутому аналізі мирного плану детально описав зв'язок між появою 28 пунктів та корупційним скандалом навколо Міндіча. "Вся ця поспішність, з якою НАБУ вивалило на Зеленського всі ці потоки Міндичгейту, схоже, пов'язана з цим. Такий турбо-режим був не дуже бажаним самими детективами НАБУ, які розуміли, що там багато сирого матеріалу, але довелося все це діло вивалювати", — пише Романенко. За його оцінкою, корупційний скандал, прив'язаний саме до енергетики (а не оборонки, де розкрадань більше), мав на меті зробити Зеленського "більш поступливим" у переговорах.
28-пунктний план розроблявся спецпосланцем Віткоффом у консультаціях з російським емісаром Кирилом Дмітрієвим без участі України та Європи, і навіть частина чиновників Білого дому та Держдепу не знали про його зміст. За підсумками переговорів у Женеві план скоротили з 28 до 19 пунктів: з документа, зокрема, прибрали положення про $100 млрд заморожених російських активів для відбудови під керівництвом США, де американці мали отримувати 50% прибутків.
Європейський Союз у відповідь підготував альтернативний план із 24 пунктів, який принципово відрізняється від американського: він не містить обмежень на чисельність ЗСУ чи оборонну промисловість, передбачає переговори по лінії зіткнення без вимог територіальних поступок та гарантує юридично закріплені гарантії безпеки за аналогією зі статтею 5 Статуту НАТО.
