Фінансування ветеранських програм у проєкті Державного бюджету на 2026 рік зросте на 6,1 млрд грн порівняно з поточним роком і становитиме 17,9 млрд гривень.
Про це Укрінформу розповів заступник голови Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, народний депутат від "Слуги народу" Тарас Тарасенко.
Збільшення фінансування охопить усі ключові напрями ветеранської політики. Найбільшу частку бюджету - 5,7 млрд грн - спрямують на компенсацію за житло для ветеранів з інвалідністю І та ІІ групи. Це на 1,7 млрд грн більше, ніж було передбачено у 2024 році.
На комплексні заходи підтримки ветеранів виділять 4 млрд гривень. Ці кошти покриють психологічну допомогу, професійну адаптацію, розвиток ветеранського спорту, підтримку проєктів та одноразову грошову допомогу. Порівняно з попереднім періодом фінансування цих напрямів зросте на 2,6 млрд грн.
Важливо, що до переліку послуг додадуться нові програми: переобладнання автомобілів під потреби ветеранів, лікування опіків і рубців, а також спеціальна адаптація для тих, хто втратив зір під час війни.
Ще 2,9 млрд грн (що на 0,9 млрд більше) піде на утримання фахівців із супроводу ветеранів. Ці спеціалісти допомагатимуть захисникам проходити весь шлях - від першого звернення до державних структур до отримання всіх належних послуг.
На створення та розвиток ветеранських просторів передбачено 1,1 млрд грн - на 0,6 млрд більше, ніж раніше. У цих просторах ветерани зможуть отримувати консультації, психологічну підтримку та брати участь у навчальних і громадських ініціативах.
Тарас Тарасенко підкреслив, що зростання видатків свідчить про державний пріоритет - повернення захисників і захисниць до активного цивільного життя та створення умов для їхньої соціальної, професійної та психологічної інтеграції.
"Ветерани – це не окрема категорія громадян, а частина сучасного українського суспільства, яке формується завдяки їхній мужності. Саме тому державна політика спрямована на те, щоб кожен ветеран і ветеранка мали можливість повернутися до повноцінного життя, реалізувати свій потенціал, відчути гідну підтримку від держави та громади", - зазначив депутат.
За його словами, фахівці супроводу, ветеранські простори та реабілітаційні програми - це інвестиція в людський капітал, у повернення воїнів до життя, де вони відчувають підтримку, повагу й можливість рухатися далі.
"Ми намагаємося розбудовувати систему, у центрі якої – людина, яка пройшла війну", - наголосив Тарасенко.
Водночас депутат переконаний, що Міністерство у справах ветеранів має більш системно підходити до розвитку ветеранської політики, особливо у питанні розбудови мережі ветеранських просторів.
"Міністерство, при збільшенні фінансування, має більше уваги приділяти аналітичним дослідженням – як у сфері розбудови та налаштування роботи фахівців супроводу ветеранів, так і у створенні мережі ветеранських просторів. Зараз цей процес, на жаль, відбувається дещо поспіхом і хаотично", - вважає Тарасенко.
У Путіна відповіли на пропозицію Трампа щодо війни в Україні
За спиною України: WP дізналася про таємну пропозицію Путіна Трампу
Гроші на спеціальну картку: українцям віком від 40 років готують нові виплати
Торкнеться кожного при спробі обміну 100 доларів: українців попередили про ймовірні проблеми
Він закликав міністерство активніше комунікувати з комунальними та громадськими закладами, ветеранськими організаціями, адже мережа ветеранських просторів не може базуватися лише на державній інституції, а має об'єднувати всі наявні ініціативи.
"Тільки разом ми можемо створити ефективну систему. Бо коли ветеран змушений бігати між різними просторами у пошуках допомоги, це не корисно ні для нього, ні для системи загалом", - пояснив депутат.
Тарасенко підсумував, що мета держави - трансформувати ветеранську політику з набору пільг у систему можливостей.
"Ми хочемо, щоб ветеран у будь-якому місті, у будь-якій громаді відчував, що держава стоїть поруч і підтримує його шлях до нового життя", - резюмував він.
Таким чином, бюджет-2026 демонструє серйозне збільшення уваги держави до потреб ветеранів, хоча питання ефективної координації та системності впровадження програм залишається актуальним викликом для відповідального міністерства.