Українцям розповіли, що буде з пенсіями і чому краще збирати самим.
Як передає "Хвиля", про це йдеться у матеріалі РБК-Україна.
Український уряд під керівництвом Юлії Свириденко розглядає реформу пенсійної системи як одне із головних завдань. Міністр соціальної політики Денис Улютін оголосив про плани запровадити обов'язкову накопичувальну пенсійну систему у найближчі місяці.
Проблеми солідарної системи
Нині в Україні працює солідарна пенсійна система, успадкована з радянських часів. Її принцип полягає в тому, що єдиний соціальний внесок (ЕСВ) від усіх офіційно працевлаштованих громадян надходить до загального фонду, з якого виплачуються пенсії нинішнім пенсіонерам.
Статистика показує серйозні фінансові проблеми: середня пенсія становить 6 341 гривню, на виплати витрачається близько 63,5 мільярда гривень щомісяця, а надходження від ЄСВ покривають лише частину видатків – 143 мільярди проти необхідних 190,7 мільярда гривень за квартал.
Борис Кушнірук, голова експертно-аналітичної ради "Українського аналітичного центру", пояснює корінь проблеми: коли солідарна система створювалася понад сто років тому, співвідношення працюючих та пенсіонерів було зовсім іншим. Люди рідше доживали до пенсії та отримували її лише 5-10 років. Сьогодні завдяки розвитку медицини та підвищенню рівня життя кількість пенсіонерів значно зросла.
Ситуацію в Україні посилюють демографічні зміни, викликані війною - багато молодих людей виїхали за кордон, а високий рівень тіньової економіки означає, що значна частина населення, що працює, не платить ЄСВ.
Переваги накопичувальної моделі
Накопичувальна система кардинально відрізняється від солідарної. Кожен працівник робить внески на особистий пенсійний рахунок, де кошти накопичуються десятиліттями до виходу пенсію. Ці гроші інвестуються у надійні фінансові інструменти для захисту від інфляції та отримання доходу.
Ключова перевага такої системи – персоніфікація накопичень. Кошти чітко прив'язані до їхнього власника і можуть передаватися у спадок, на відміну від солідарної системи, де внески розчиняються у загальному казані.
Важливо розуміти, що накопичувальна система не замінить солідарну повністю – вона стане доповненням до неї. Держава продовжить гарантувати базову пенсію для всіх громадян, включно з тими, хто з якихось причин не зміг робити накопичення.
Російські ракети вдарили по заводу Bayraktar під Києвом: Зеленський провів розмову з Ердоганом
Тарифи на світло зростуть із вересня: скільки заплатять українці
Рахунки українців обнулюють за новою схемою: достатньо одного дзвінка
В Україні знайшлися найдорожчі гриби у світі: як вони виглядають і де шукати
Законодавчо другий рівень пенсійної системи (державна накопичувальна пенсія) передбачено ще з 2004 року, але за 20 років жодному уряду не вдалося його запустити. Третій рівень – добровільні приватні пенсійні фонди – вже функціонує, але охоплює лише близько 50 тисяч осіб.
Джерела фінансування
Перед урядом стоять два ключові питання: де взяти гроші для накопичувальних рахунків та куди їх інвестувати.
Для наповнення індивідуальних рахунків є два шляхи: підвищення податкового навантаження (збільшення ставки ЄСВ із нинішніх 22% або запровадження нового податку) або перенаправлення частини існуючого ЄСВ у накопичувальну систему.
Олег Гетьман, координатор "Економічної експертної платформи", попереджає, що підвищення податків на зарплату стимулює тіньову економіку - роботодавці переводять працівників на "чорні" зарплати чи схеми "мінімалка плюс конверт".
Другий варіант теж проблематичний: перенаправлення частини ЄСВ збільшить дефіцит Пенсійного фонду на десятки мільярдів гривень, що вимагатиме додаткового зовнішнього фінансування. Проте Україна, яка отримує щорічно близько 40 мільярдів доларів зовнішньої допомоги, може попросити у партнерів додаткові кошти для пенсійної реформи.
Ефект від накопичувальної системи виявиться не відразу - знадобиться 10-15 років для накопичення значних сум, тому нинішні пенсіонери продовжать отримувати виплати за солідарним принципом.
Проблема інвестування
Міністр Улютін виділяє пошук відповідних фінансових інструментів як головну проблему реформи. При слабко розвиненому фондовому ринку єдиним доступним інструментом залишаються облігації внутрішньої державної позики (ОВДП).
Однак міністр вважає цей шлях неефективним: коли держава забирає частину ресурсів із публічних фінансів і через пенсійні фонди вкладає їх назад у державні облігації, створюється "відкладена проблема". Хоча ОВДП – безпечний інструмент, він не сприяє економічному зростанню.
Григорій Овчаренко, директор з управління активами ICU, пояснює: якщо Пенсійний фонд триматиме значну частку активів в урядових облігаціях, державний бюджет стане боржником власної пенсійної системи.
Особливо це проблематично виглядає при перенаправленні частини ЄСВ: держава збільшує дефіцит Пенсійного фонду, випускає нові облігації для його покриття, які купує той же фонд. Економіст Ілля Несходовський резюмує: "Держава нічого від цього не виграє".
Уряд шукає альтернативи, працюючи з міжнародними партнерами над створенням "тимчасової фінансової милиці" - інструменту, який захистить накопичення від інфляції до розвитку повноцінного фінансового ринку країни.
Досвід приватних фондів
Недержавні пенсійні фонди вже мають досвід роботи з різноманітними фінансовими інструментами: від депозитів та ОВДП до нерухомості, золота, іноземних акцій та облігацій. В ICU зазначають, що українські приватні пенсійні фонди використовують ті ж інструменти, що й західні – від акцій Apple до індексів S&P та NASDAQ.
Хоча війна тимчасово обмежила можливості валютного інвестування, у перспективі українські пенсійні фонди матимуть змогу інвестувати у міжнародні активи, включаючи інфраструктурні об'єкти у розвинених країнах.
Дискусія про час реформи
Думки експертів щодо доцільності запуску реформи зараз розділилися.
Олег Устенко, екс-радник президента з економічних питань, пропонує спочатку модернізувати існуючу солідарну систему: переглянути максимальні пенсії (особливо суддів та прокурорів, обмеживши їх 3-5 мінімальними пенсіями) та запровадити "умовно накопичувальні" рахунки для відстеження особистих внесків.
Ілля Несходовський підтримує цю позицію, вважаючи, що умови для другого рівня пенсійної системи ще не дозріли через нерозвинений фондовий ринок. Він пропонує дати людям можливість бачити свої накопичення у рамках солідарної системи, що підвищить мотивацію до офіційного працевлаштування.
З іншого боку, відсутність накопичувальної системи гальмує розвиток фондового ринку. Пенсійні фонди у всьому світі є найбільшими інвесторами – наприклад, канадські фонди володіють аеропортами Брюсселя та Копенгагена.
Григорій Овчаренко бачить потенціал: з огляду на можливі обсяги активів, український пенсійний фонд у перспективі зможе інвестувати у великі інфраструктурні проекти, але спочатку необхідно збудувати відповідну інфраструктуру всередині країни.
Вікно можливостей
Олег Гетьман вважає, що зараз може бути унікальна можливість для реформи: міжнародні партнери, які вже надають масштабну підтримку Україні, можуть допомогти і із запуском накопичувальної системи.
Цей аргумент суттєво підвищує шанси успіху нинішньої спроби реформи. Використання фінансової та експертної допомоги партнерів допоможе знайти джерела коштів та розробити інвестиційну політику Пенсійного фонду, що відповідає найкращим світовим практикам.
Таким чином, пенсійна реформа в Україні стоїть на порозі історичного моменту, коли поєднання внутрішньої політичної волі, економічної потреби та зовнішньої підтримки може нарешті призвести до створення сучасної багаторівневої пенсійної системи.
Раніше повідомляли, кому з українців не вистачить страхового стажу.
