Оглядач Марк Ґалеотті оцінив, чи руйнує війна в Україні економіку Росії.
Як передає "Хвиля", про це він пише для The Sunday Times.
За словами оглядача, виплати військовослужбовцям, «гробові» родинам загиблих і нові можливості для промисловості скоротили нерівність ефективніше, ніж це робив російський диктатор Володимир Путін у мирний час.
Минулого тижня російські пасажири авіарейсів пережили серйозні незручності — багато рейсів було скасовано після того, як атаки українських дронів змусили зупинити роботу близько десяти авіаційних вузлів. Одночасно в країні різко подорожчала картопля — її вартість зросла в 2,7 раза через неврожай, частково пов’язаний із дефіцитом трудових ресурсів у сільському господарстві, адже значна частина працездатного населення була мобілізована до Збройних сил або перейшла на підприємства ВПК. Тим часом на східноукраїнському напрямку, де російська армія веде новий літній наступ із обмеженими територіальними успіхами, щоденні втрати перевищують тисячу осіб убитими й пораненими.
Однак, за словами Ґалеотті, попри те, що Путін дуже чутливий до суспільної думки й враховує її у своїй тактиці — на полі бою, в економіці й дипломатії — наразі немає ознак того, що росіяни вимагають припинення бойових дій. Іншими словами, Україна та її західні партнери не змогли зробити ціну війни для агресора непосильною. Для багатьох росіян — швидше навпаки.
"У минулих конфліктах, таких як обидві чеченські війни, використання призовників викликало невдоволення й ставало політично незручним для Кремля. Цього разу Путін із тієї ж причини намагається уникнути призову. Натомість Росія покладається на добровольців, яким платять відносно високу зарплату й премії. Доброволець може отримати підписний бонус до 1,5 мільйона рублів — це майже 18 місяців середньої зарплати — а потім щомісяця отримує в 2,5 раза більше середнього заробітку в країні. Коментар у соцмережах підсумував ставлення багатьох: "Вони вирішили зіграти в лотерею. Якщо виграють — їхнє життя зміниться", — пише оглядач.
Він зазначає, що якщо вони загинуть, їхні родини все одно отримають виплати до 15 мільйонів рублів та інші пільги, включно з пенсією й правом на вступ до вишу для дітей.
Ґалеотті звертає увагу, що Росія — країна з високим рівнем регіональної нерівності.
"Війна стала надзвичайно ефективним інструментом вирівнювання. Новобранці — і, відповідно, втрати — непропорційно походять із бідних регіонів, як-от Тува, Бурятія чи Дагестан. Приплив так званих "гробових грошей" приніс цим регіонам безпрецедентне багатство. За два роки війни банківські вклади в Туві та Бурятії зросли на 151% і 81% відповідно. У Дагестані спостерігається дефіцит будматеріалів через будівельний бум — ремонтують квартири сімей загиблих, а робітників залучають з усієї країни. Навіть там, де таких виплат небагато, росіяни мають економічні підстави для оптимізму. Цього року інфляція очікується на рівні 7,1–7,6%, але через дефіцит робочої сили ростуть зарплати. Реальні доходи під час війни зростали швидше, ніж у попереднє десятиліття", — йдеться в статті.
Від серпня 2022 року середньомісячне зростання зарплат перевищує рівень інфляції. До вторгнення більшість росіян песимістично оцінювали своє фінансове становище, тепер — здебільшого оптимістично.
Економічне зростання
ОПК працює на повну — багато заводів працюють у три зміни, цілодобово. Але це ще не повністю військова економіка. Щоб переконати росіян, що війна — це терпиме навантаження, Путін намагається згладжувати негативні наслідки.
Штраф до 17 тисяч гривень: українцям загрожує покарання через гроші
Краще не сідати за кермо: водіям пояснили, коли настав час прощатися з авто
Водіям назвали найнадійніші вживані авто: по кишені кожному
В Україні з 1 липня стартують масштабні перевірки: торкнеться статусу та виплат
Хоч санкції й завдали шкоди, багато російських галузей виграли від відходу західних компаній. Їх замінили російські аналоги — від "Вкусно и Точка" замість McDonald's до "Мир Кубиков" замість Lego. Навіть iPhone можна купити, завезений із третьої країни.
Отже, пересічним росіянам складно відчути економічну блокаду. За даними опитування ФОМ, 42% росіян вважають, що через 3-5 років ситуація в країні покращиться, і лише 10% — що погіршиться.
Ґалеотті підкреслює: хоч багато хто не вірить в офіційну риторику Кремля, не всі квапляться з припиненням війни.
Прислухаючись до невдоволення
"Це важливо для Кремля — громадська думка має значення навіть для авторитарних режимів. Адміністрація президента — найбільший споживач соцопитувань. Прем'єр Мішустін створив "координаційний центр", який збирає інформаційні потоки з регіонів, включно з індексами невдоволення. Навіть ФСО створила підрозділ, який за допомогою ШІ складає "карти задоволеності" за соцмережами", — зазначає автор.
Путін, пише оглядач, знає, що навіть найжорсткіші диктатури можуть впасти, якщо зайдуть надто далеко. Він був свідком падіння Східної Німеччини у 1989 і СРСР у 1991. Він також уважно стежив за долями Каддафі й Хусейна: "Коли диктатор падає, йому рідко випадає шанс написати мемуари".
Суспільна думка не керує Путіним, але обмежує його. Наприклад, попри заклики генералів до нової мобілізації, Путін відмовляється — розуміє, наскільки це непопулярно й небезпечно.
Це обмежує наступ, не дає розширити фронт і змушує скорочувати операції на інших напрямках, щоб кинути більше сил на Донбас.
Це також змушує витрачати кошти на захист решти населення — наприклад, програма субсидованої іпотеки коштує більше, ніж зарплати всієї поліції.
Останні опитування показали, що 61% росіян хочуть переговорів і завершення війни, але не будь-якою ціною. Люди хочуть відчуття перемоги, а не компромісу чи поразки.
"Як сказав нещодавно колишній кремлівський інсайдер: "Вони вірять, що виграють, тому очікують, що українці поводитимуться як переможені". Але простір для маневру в Путіна скорочується. Щоб вести війну виснаження, потрібен постійний приплив живої сили. Стає дедалі важче та дорожче знаходити "свіжу кров" для компенсації втрат. Економіка залишається стійкою завдяки резервам до 2022 року, але напруження зростає. Щоб стримувати інфляцію, ключова ставка ЦБ тримається на рівні 21%, що стримує інвестиці", — пояснює Ґалеотті.
За його словами, зростання ВВП, штучно стимульоване оборонними витратами, може знизитись із 4% до менш ніж 2%. Один економіст зазначив: "Для звичайної економіки це не катастрофа, але для війни та забезпечення рівня життя — замало". Показово, що більшість іпотечних субсидій уже скасовано.
"Це не означає, що Путін незабаром шукатиме миру. Як сказав Медінський у Стамбулі: "Готові воювати рік, два, три — скільки треба". Але Путін змушений купувати спокій у своїй країні. Якщо не зможе зберігати баланс — йому, можливо, доведеться обирати між війною й троном", — підсумував Ґалеотті.
Нагадаємо, Reuters дізналося, що запропонує Україна на переговорах у Стамбулі.
