Більшість внутрішніх переселенців уже повернулася в деокуповані рідні міста. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні, що працює під егідою ООН, саме безробіття є одним із ключових факторів, що впливає на рішення – повертатися у дім поблизу лінії фронту.
Адже альтернатива – залишитися в безпечнішому місці, але в чужому помешканні і без грошей, заявив Радіо Свобода розповів заступник голови представництва МОМ в Україні Стівен Роджерс.
З його слів, майже 70% внутрішніх переселенців не мають стабільної роботи. Це дані станом на кінець 2022 року. Водночас майже кожна п'ята сім'я ВПО виховує дитину віком до п'яти років.
Найбільше ВПО живуть на Дніпропетровщині та Харківщині – усупереч поширеним переконанням про їхню концентрацію на заході країни. Люди, які виїхали із зони бойових дій, як каже Роджерс, обирають для проживання ближчі до свого дому громади.
"Зараз в Україні є близько 5,3 мільйона внутрішніх переселенців. Більшість – 55 відсотків – це жінки. Ми знаємо, що в кожній четвертій сім’ї ВПО є люди з інвалідністю. І майже кожна п’ята сім’я має дитину віком від одного до п'яти років. З самого початку і зараз головною потребою залишається фінансова допомога. Адже ви перемістилися в інший регіон і вам потрібно тут знайти роботу. Звісно, є ті, хто працює віддалено, але це дуже малий відсоток людей – переважно в ІТ чи схожих галузях. Але для більшості робота і гроші – основна потреба", - розповів він.
За даними Роджерса, станом на жовтень минулого року стабільну роботу мали лише 34% ВПО. 20% людей влаштувалися на гіршу роботу, нижчу за їхню кваліфікацію або з нижчим рівнем оплати.
"Зараз ми бачимо більше людей, які повертаються, ніж тих, що виїжджають. Станом на травень минулого року у Україні було вісім мільйонів внутрішніх переселенців, коли зараз їх – 5,3 мільйона. Загалом разом із біженцями – до своїх домівок повернулося 5,5 мільйона українців", - зазначив він.
Роджерс також розповів, що половина переселенців орендує житло.
"Трохи менше, 30 відсотків – це люди, які живуть у родичів або друзів. Ще близько два-три відсотки мали своє житло в іншому регіоні, і там поселилися. І десь стільки ж людей жило у незнайомих людей, які їх прийняли в себе. А в колективних центрах залишилося жити лише близько чотирьох відсотків внутрішніх переселенців", - сказав він.
